Ой поля, ви, поля, ви, турецькі поля.
А на етіх полях урожаю нема.

Тільки виросла одна кучерява верба,
А под етої вербой солдат вбитий лежав.

Он убит не совсєм – тяжко ранений був.
Голова у ніго вся порубленая.

Голова у ніго вся порубленая,
Біла грудь у нього вся посєченая.

На груді у ніго яркий хрест золотой,
А в ногах у ніго стояв конь вороной.

– Ох ти конь, ти, мой конь, ой товариш ти мой,
Ой біжиш ти, мой конь, на Кубань домой.

Та не сказивай, конь, що я вбитий лежу,
А скажи ж ти, мой конь, що женатий хожу.

Оженіла міня пуля бистрая,
А звінчала міня сабля острая.

А бояри ж були – всі снаряди були,
А нівєста була – мать сирая земля.